Суспільне: Пензлі в наплічнику та лекції поміж картин: як черкаські студенти стають художниками
Передрук сюжету «Суспільне.Черкаси» про наші майстерні, викладачів там студентів.
До Дня художника, який відзначають в Україні у другу неділю жовтня, Суспільне дізналося, як створює свої полотна народний художник України Іван Бондар та відвідали навчальний заклад, де черкаські студенти стають майстрами пензля.
У четвертому корпусі університету навчаються нові покоління черкаських художників, графіків та рекламістів. В університетській майстерні, де поздовж стіни облаштували натюрморти, вчаться писати з натури першокурсники, розповіла викладачка Неоніла Недосєко.
Наприклад, побачити форму та колір цих глечиків, овочів та квітів, а потім аквареллю все передати на полотні – головне завдання для студентів, додала пані Неоніла. Цей процес зачаровує, та захоплюються ним і самі студенти.
“Це завжди дуже цікаво – це початок, це розкриття особистостей. Ми, коли говоримо про якусь роботу іде процес, ми дуже часто в якусь філософію заглиблюємось, чи якісь знання, чи в якісь знання традицій українських орнаментів, наприклад”, – розповіла Неоніла.
Студентка Анастасія розповіла, що змалку хотіла стати художницею.
Більше практики, а якщо лекції – то з-поміж картин. Вміст наплічника не такий як в інших студентів, розповіла Дарія Пилипенко:
“У рюкзаку палітра, краски, баночка, серветки, пензлі обов’язково”.
Студентські роботи у вітринах і на стінах. Є вони й у куточках міста Черкаси. Як, наприклад, інсталяція на перехресті Припортової та Бульвару Шевченка, зауважила Неоніла Недосєко. Втім мистецтво залежне від політики та щоденних проблем:
“Мистецтво – це те, що залишається на десерт. Насущні проблеми інші трішечки – це самореалізація, це підвищення достатку свого тощо. Але мистецтво що має попит. Дуже багато, звісно, залежить від розвитку економіки, від політики. У клубку всіх наших життєвих реалій, мистецтво перебуває”.
За словами народного художника України Івана Бондаря, бути художником – це любити життя та природу і постійно вдосконалюватися. У його майстерні – десятки робіт та пензлів. Навколо портрети, натюрморти та пейзажі. Деякі з них – особливо теплі, розповів митець.
“Куми запросили на юшку, ми виїхали. І поки вони готовили юшку – я взяв полотно і написав етюд. Наскільки мені було на душі добре – настільки й вийшла ця робота доброю. Бути художником – це велика праця над собою: художник працює кожного дня. Навіть лягає спати й то він вже думає, вимріює, а як його закомпонувати той портрет тієї жінки чи дівчини, чи чоловіка, який подвиг створив”.
Іван Іванович говорить, що професія художника – це любов до життя та природи. Її, каже, не поміняв би ні на що. Бо хоч того не знає світ, а художник на нього впливає, і той – реагує.
Фото та текст «Суспільне.Черкаси».