Три епохи на одній стіні: новий стінопис студенток кафедри
Історія з муралом Євгену Коновальцю, який студенти кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва створили в середмісті Черкас, отримала продовження.
Композиція вирішена лаконічно: два кольори — глибокий чорний і теплий помаранчевий — і чиста силуетна графіка, близька за мовою до витинанки чи трафаретного плаката. Помаранчеве поле розбите діагональними смугами на кілька регістрів, і кожен з них — окрема епоха.
Угорі — козак на коні з піднятою шаблею, за ним кіннота, знамена й силует міста з банями церков. Нижче — Майдан: стела Незалежності, натовп із прапорами, постать із синьо-жовтим полотнищем над головою. У найнижчому регістрі — сьогодення: зруйновані будинки, бійці в шоломах і навушниках, стрілець на позиції. Погляд ковзає діагоналями згори вниз, і чотири століття боротьби прочитуються як один безперервний рух.
Ескіз, як і минулого разу, надали замовники. Але й цього разу студентки суттєво його доопрацьовували — понад тиждень пішло на те, щоб довести композицію до стану, у якому її можна переносити на стіну.
Сама робота виявилася значно легшою за мурал — принаймні фізично. Ні стрем’янок, ні висоти, ні фасадної фарби на вітрі. Натомість з’явилася складність іншого штибу: стіна була ідеально рівною. «На рівній стіні видно кожен найменший недолік», — пояснюють дівчата. Там, де шорсткий фасад пробачає нерівність мазка, гладка поверхня показує все: найтоншу нерівномірність фарби, найменше тремтіння лінії. А силуетна графіка не має де сховати огріх — тут або чистий контур, або нічого. Тому кожну ділянку доводили до ідеалу: щоб фарба лягала рівномірно, а лінії всюди були однаково чіткими.
Над новим розписом працювали вже студентки четвертого курсу кафедри ОДПМ — Євгенія Пецух,Анна Горущенко та Олена Скляренко.
Ще один результат цієї роботи — власна інстаграм-сторінка команди. Підписуйтесь! Поки що сторінка на самому початку, але головне вже сталося: студентки не чекали диплома, щоб почати працювати як художниці. Перше реальне замовлення трапляється не тоді, коли ти «вже готовий», а тоді, коли погоджуєшся спробувати. Дівчата погодилися — і після другого замовлення поспіль працюють уже як самостійна творча група. Це не «студентський проєкт», а робота, за яку платять і по яку повертаються.
Пишаємося. І тримаємо кулаки за наступні роботи.
