У ЧНУ відбулася IX Всеукраїнська науково-практична конференція «Традиції та новітні технології у розвитку сучасного мистецтва»

IX Всеукраїнська науково-практична конференція «Традиції та новітні технології у розвитку сучасного мистецтва» зібрала 98 учасників із 7 міст України — Черкас, Києва, Харкова, Дніпра, Житомира, Канева та Шполи. Учасники представляли 7 закладів вищої та фахової освіти, серед яких — Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Житомирський державний університет імені Івана Франка, Дніпровська академія неперервної освіти, Черкаський державний технологічний університет, Канівський фаховий коледж культури і мистецтв, Черкаський художньо-технічний фаховий коледж та Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури.

До академічного складу долучилися фахівці 8 музейних, бібліотечних і галерейних інституцій — від Черкаського обласного художнього музею та Шевченківського національного заповідника до Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського й артгалереї «Склад №5», а також представники Черкаського регіонального відділення Соціологічної асоціації України, Національної спілки художників України та Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС.

Кафедра образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва ЧНУ як співорганізатор представила найбільший склад — 10 викладачів і 39 студентів, що охопили всі курси від першого бакалаврського до магістерського; найактивнішим виявився 3 курс, від якого виступили 22 доповідачі. До розмови про мистецтво долучилися ще 10 структурних підрозділів університету — кафедра освітнього менеджменту, артменеджменту і соціальної роботи, Психологічний факультет, ННІ іноземних мов, ННІ української філології та соціальних комунікацій, ННІ міжнародних відносин, історії та філософії, ННІ фізики, математики та комп’ютерно-інформаційних систем, ННІ економіки і права, кафедра дошкільної освіти й кафедра археології та спеціальних історичних дисциплін, — що зробило конференцію не лише фаховою, а й по-справжньому міждисциплінарною подією в межах самого ЧНУ.

Конференцію відкрила в.о. завідувачки кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, кандидатка філософських наук Оксана Пушонкова. Вона привітала учасників, окреслила структуру роботи дня — пленарне засідання, кава-брейк з інтерактивною екскурсією концепт-студії візуальних практик і три тематичні секції — та наголосила на головній рисі цьогорічного формату: міждисциплінарності. Цю тезу підкріплював сам склад учасників: за одним столом мали зустрітися мистецтвознавці, педагоги, соціологи, психологи, реставратори, музейники, художники-практики й студенти різних курсів і спеціальностей.

Окремою — і доволі знаковою — частиною вступного слова стало оголошення, що виставкова зала кафедри віднині матиме назву мистецька галерея АRТКА і працюватиме у форматі повноцінної галереї. Назва закріплює усталене впізнаване написання, під яким галерея вже існує в адресі сайту та соцмережах, і оформлює те, чим зала кафедри фактично вже була останні роки, — майданчиком, на якому виставкова, освітня і дослідницька діяльність кафедри сходяться в одне ціле. АRТКА стає загальним брендом кафедри, і символічно, що першою подією під цією назвою стала саме всеукраїнська наукова конференція.

Від імені дирекції Навчально-наукового інституту педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва учасників привітала заступниця директора Валентина Мовчан. Вона побажала продуктивної роботи й окремо відзначила радість від повернення конференції до живого формату відкритого діалогу: попереднє повноцінне пленарне засідання у такому форматі відбувалося ще до пандемії, а наступні роки були роками онлайн-зустрічей, війни і пристосування. Те, що цьогоріч учасники знову зайшли до зали галереї АРТКА і побачили одне одного офлайн, у вітальному слові прозвучало як окрема цінність.

Зі змістовним вітальним словом виступила директорка Черкаського обласного художнього музею, заслужена діячка мистецтв України, кандидатка мистецтвознавства Ольга Гладун. Вона говорила про виклики, з якими сьогодні стикається сучасний художній музей, — і про дослідницько-творчий вимір музейної роботи, який часто залишається в тіні виставкової діяльності, але насправді є її основою.

Народний художник України, професор кафедри Іван Бондар поділився досвідом власного наукового і творчого шляху — на прикладі своєї картини показав, як вибудовується сюжет і композиція твору і як глядачеві правильно «прочитати» сюжет за художником. Від особистої історії професор перейшов до проблем, з якими сьогодні стикається сучасна мистецька освіта: брак фінансування, незбалансована структура навчальних дисциплін, що формує міністерство. Виступ професора, який сам пройшов кілька десятиліть у мистецькій школі, прозвучав не як констатація, а як запрошення до обговорення і пошуку рішень.

Голова Черкаського регіонального відділення Соціологічної асоціації України, кандидатка соціологічних наук, доцентка Людмила Дудко представила візуальну соціологію як інструмент розуміння того, як українці переживають час війни. Її виступ — «Українці часів війни крізь призму візуальної соціології» — фактично став містком між вітальною частиною і науковою програмою: тема пізніше прозвучала окремою доповіддю в секції «Практики збереження та репрезентації культурної пам’яті у міждисциплінарному вимірі», а тут було задано рамку, в якій соціологічний погляд на образи війни ставав необхідною оптикою для всієї подальшої розмови про мистецтво.

Пленарне засідання працювало у змішаному форматі: частина учасників була присутня офлайн у залі мистецької галереї АРТКА, частина долучилася онлайн через Google Meet. Атмосфера склалася досить демократична — формат відкритого спілкування з науковою складовою, але без тієї дистанції, яка часто супроводжує академічні події. Доповідачі ставили одне одному питання, поверталися до тем колег, реагували на репліки із залу й чату, і це задало тон усьому дню.

На початку старший викладач кафедри Федір Гонца доповіддю «Досвід проведення науково-практичних конференцій на кафедрі ОДПМ: мистецький діалог». Він простежив етапи становлення конференції за 9 років її існування, реконструював коло питань, що обговорювалися від випуску до випуску, і пояснив, чому саме ця кафедра з її історією як мистецької школи дала змогу такому формату відбутися. Окремий — і несподівано прикладний — поворот доповіді стосувався візуального оформлення збірників: автор показав, що обкладинки створені Віктором Олексенко оформлено за принципом модульної серійної ідентифікації з колористичною диференціацією випусків, і запропонував математичну модель прогнозування кольорів наступних збірників. Ця ремарка задала засіданню тон, у якому академічна точність легко уживалася з мистецькою грою.

Тему музею та регіональної ідентичності продовжила Оксана Пушонкова доповіддю «Музейна артфілософія як інструмент осмислення регіональної ідентичності». Артфілософія, як її розуміє доповідачка, — це підхід, у якому мистецтво стає не просто об’єктом аналізу, а самостійним способом мислення про світ, історію і регіон. У цій оптиці Пушонкова представила свій збірник «Артфілософія», видавництва «Інтерлігатур», який охоплює колекцію Черкаського обласного художнього музею і пропонує новий погляд на регіональне мистецтво — не як на каталог творів, а як на можливість філософського осмислення локального через художнє.

Соціологічну оптику конференції задали колеги з Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна — аспірантка Вікторія Бєляєва і докторка соціологічних наук Людмила Сокурянська — з доповіддю «Старшокласники, які обирають творчі професії: соціологічний портрет». Перш ніж перейти до власне даних, дослідниці поділилися досвідом життя поблизу лінії фронту — і це додало розмові ваги. Самі ж результати виявилися несподівано оптимістичними: за останні роки ціннісний розрив між старшокласниками з різних регіонів практично зник, і це вже не просто соціологічний показник, а свідчення того, як на наших очах формується спільне національне бачення. Цю ж лінію продовжила Наталія Пліс із доповіддю «Альтернативна соціологія і сучасне візуальне мистецтво», в якій ішлося про те, як змінюється сам характер впливу мистецтва на суспільство і як ці зрушення фіксує соціологія.

Про педагогічну складову мистецької освіти говорила Валентина Мовчан у доповіді «Особливості підготовки майбутніх учителів початкових класів до ознайомлення учнів з мистецтвом українського авангарду». Її головна теза: коли вчитель початкових класів вільно почувається у розмові про авангард, виграє не лише учень — у довшій перспективі ці діти стають свідомими абітурієнтами і — ширше — освіченою нацією.

До теми збереження і реставрації звернулася Наталія Кунець, директорка краєзнавчого музею в Шполі та реставраторка-практик. У доповіді «Принцип зворотності: використання сучасних матеріалів для збереження та безпечної реконструкції пам’яток іконопису та живопису» вона на прикладі однієї ікони зі Свято-Михайлівського гарнізонного собору в Черкасах показала, який шлях має пройти реставратор, перш ніж торкнутися твору, і які морально-етичні засади супроводжують цей процес. Тему мистецької пам’яті продовжила студентка 4 курсу Олена Балтіна з доповіддю «Актуалізація творчої спадщини Алли Горської в сучасному мистецькому просторі». Доповідь набула документального виміру, коли авторка показала рідкісний відеоматеріал — фрагмент відео де Людмила Огнєва, працівниця музею «Смолоскип» у Донецьку, проводить екскурсію унікальними мозаїками на школі № 5 у Донецьку. Окремою рамкою для цього кадру стало те, що серед учасників тієї ж екскурсії в Донецьку колись була Анжела Алєксанова, директорка Черкаської дитячої художньої школи імені Данила Нарбута, яка була присутня і в залі АРТКА. У сьогоднішніх обставинах ці кадри звучать інакше, ніж 12 років тому.

Окремим — і дуже доречним — поворотом пленарного засідання став виступ Софії Горохової, художниці-графіка, випускниці НАОМА, з доповіддю «Пастелі абстрактного експресіонізму в пейзажі». Спершу авторка показала приклади жанру, а потім — тут і зараз, у залі — провела короткий майстер-клас для студентів кафедри з використання пастелі в пейзажному абстрактному експресіонізмі. Цей перехід від теоретичної рамки до практики змінив динаміку засідання, дав змогу перепочити і нагадав, що мистецька конференція — це передусім простір живого досвіду.

Серед студентських виступів пленарного засідання прозвучали ще дві доповіді. Юлія Фаєнко (3 курс) представила «Графічні ілюстрації Дмитра Кришовського як відображення національної ідентичності»; цікавий епізод стався під час обговорення — з’ясувалося, що Неоніла Недосєко свого часу була викладачкою Кришовського і досі стежить за його творчістю. Марія Соколова (2 курс) із доповіддю «Від концепції до екрану: аналіз виробничих етапів авторської короткометражної анімації» поділилася власним досвідом анімації та порівняла роботу в студійному форматі із самостійною авторською практикою.

Завершила пленарне засідання Неоніла Недосєко, художниця і старша викладачка кафедри, з доповіддю «Орнамент як органічна складова декоративного розпису». Вона простежила розвиток орнаментальних груп від доісторичних часів до сьогодення, показала, як цей пласт впливає на сучасних художників, і розповіла про власний нещодавній досвід — велику великодню писанку, яку реалізувала у сквері Юність.

Пленарне засідання працювало без перерви, тож передбачений програмою кава-брейк не відбувся в офіційному форматі: ті, хто мав змогу залишитися, перейшли на кафедру, де мистецький діалог продовжився вже за горнятками кави.

IX Всеукраїнська науково-практична конференція показала, чим насправді є мистецький діалог у Черкасах сьогодні. Це щорічна точка зустрічі кафедри з академічною, музейною і художньою спільнотою — нагода побачити, що зробили інші, і показати, що зробили самі. Це освітнє середовище, у якому студентка 2 курсу може виступати в одній програмі з докторами наук і народними художниками — і це не виняток, а частина того, як на кафедрі розуміють мистецьку школу. Це розмова про сучасне мистецтво в умовах війни як форму культурного спротиву і збереження ідентичності — наскрізна тема, що однаково природно звучала і в харківських соціологинь, і в реставраторки зі Шполи, і в студентки з її фільмом про мозаїки Донецька. І це регіональна особливість Черкащини, де університет, обласний художній музей, дитяча художня школа, Шевченківський національний заповідник, Соціологічна асоціація і спілки художників та фотохудожників здатні зібратися за одним столом — і чути одне одного.

Найближчим часом на учасників чекають сертифікати, а збірник матеріалів конференції — верстка й розмітка для академічної публікації. Питання дати наступної конференції поки що відкрите, але є гарний шанс, що Х, ювілейна, буде приурочена до 25-річчя кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва — і це нагода зустрітися знову вже в інших обставинах.

Кафедра щиро дякує всім партнерам, без яких цьогорічний день не склався б у те, чим він став: Навчально-науковому інституту педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва та сусідній кафедрі освітнього менеджменту, артменеджменту і соціальної роботи; Центру естетичної антропології та етнокультурології Житомирського державного університету імені Івана Франка; Департаменту культури та взаємозв’язків з громадськістю Черкаської ОДА; Черкаському обласному художньому музею і Черкаському регіональному відділенню Соціологічної асоціації України, студентам та викладачам кафедри. які допомогли з організацією. Окрема вдячність — учасникам із Харкова, Києва, Дніпра, Житомира, Канева і Шполи, які долучилися наживо, на онлайн-зв’язку або тезами до збірника. Ваша присутність — у залі, на екрані чи на сторінках — і є те, що робить цю конференцію саме всеукраїнською.