Світло, що залишається — Вечір пам’яті Лілії Полудень у галереї ARTKA
31 липня в галереї ARTKA відбувся вечір пам’яті Лілії Полудень — мисткині, науковиці, педагогині, завідувачки кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва у 2020–2024 роках. Колеги, студенти, батьки й родина зібралися, щоб вшанувати пам’ять Лілії Іванівни, яка залишила глибокий слід в історії кафедри, у мистецькому житті університету та в житті багатьох людей.
До вечора приурочено виставку творчих робіт Лілії Полудень та її студентів. Черкаський художник Ігор Самойленко, чоловік сестри мисткині, подарував кафедрі її портрет.
Розмова почалася зі згадки про початок — 2002 рік, коли кафедра образотворчого мистецтва розпочала свій шлях у складі хімічного факультету. Лілія Іванівна навчалася саме в цьому першому наборі й закінчила університет 2007 року.
Спогадами поділилися ті, хто працював поруч у ті роки: Віра Іванівна Бойко, заступниця декана хімічного факультету з виховної роботи (2002–2005) і деканеса факультету (2006–2007); Антоніна Дмитрівна Ситник, заступниця декана з навчальної роботи (2002–2007); Тетяна Степанівна Нінова, деканеса хімічного факультету (2007–2008) та директорка ННІ природничих наук (2010–2017).
Про роки наукової та творчої роботи Лілії Іванівни в ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва розповіла в. о. директорки інституту, докторка педагогічних наук, професорка Тетяна Сергіївна Зорочкіна.
Колеги й друзі по кафедрі — Неоніла Петрівна Недосєко, Руслана Олександрівна Бачуріна, Анастасія Олександрівна Ліновицька, Федір Анатолійович Гонца, Віктор Андрійович Афонін, Іван Іванович Фізер — говорили про спільну роботу, про найкращі моменти спілкування і про труднощі, які долали разом.
Батько Іван Іванович Пащенко та сестра Ірина Іванівна Самойленко пригадали дитячі та юнацькі роки Лілії Іванівни, її ранню любов до творчості й поступове становлення як мисткині. Чоловік Олександр Полудень розповів про гармонію, яку вона створювала навколо себе.
Багато спогадів було присвячено викладацькій праці: умінню розкрити потенціал кожного студента, терпінню, з яким вона навчала витонченої грамоти витинанки. Були сльози, були й теплі, майже домашні історії — вечір вийшов саме таким, якою була сама Лілія Іванівна.
Мистецтво має властивість долати час. Роботи зберігають не лише образи, а й думки, почуття, світогляд свого автора. Тому творчість Лілії Полудень триває — вона відкривається кожному, хто сьогодні зупиниться біля її робіт. Своїм студентам вона залишила найважливіше — любов до мистецтва.
Анотація до виставки
(Натисність, щоб прочитати повністю)
Виставка «Світло, що залишається» — не лише данина пам’яті Лілії Іванівни, талановитої художниці, науковиці й педагогині, а й свідчення того, що справжній Учитель продовжує жити у своїх учнях, їхніх роботах, у спільно створеному мистецькому середовищі. Її доробок і нині залишається джерелом натхнення та духовної спадкоємності.
Лілія Іванівна Полудень — мисткиня, кандидатка педагогічних наук, доцентка, завідувачка кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва (2020–2024) Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, яка своє життя присвятила мистецтву, освіті та вихованню молодих митців. Для багатьох студентів вона стала мудрою наставницею, яка допомогла зробити перші впевнені кроки у професії.
Символічно, що Лілія Іванівна належала до першого випуску кафедри ОДПМ (2007). Саме тут вона здобула кваліфікацію художника, спеціаліста з художньо-декоративного оздоблення інтер’єру, учителя образотворчого мистецтва та художньої праці. Відтоді її професійна діяльність — наукова й мистецька — була нерозривно пов’язана зі становленням кафедри як одного з провідних осередків мистецької освіти регіону.
Внесок Лілії Іванівни у цей процес був вагомим і плідним. Кандидатська дисертація, яку вона успішно захистила 2013 року, мала практичне спрямування й була присвячена формуванню професійної майстерності художника-дизайнера інтер’єру в умовах університетської освіти. Відтоді наука і мистецтво тісно переплелися в її житті.
Лілія Полудень була переконана, що справжнє мистецтво не лише відображає світ, а й виховує людину, пробуджуючи в ній почуття краси, добра та поваги до людської гідності. Недаремно одним із її улюблених символів була сова — одвічний образ знань, мудрості та наставництва.
Експозиція постає своєрідним візуальним простором діалогу ідей Лілії Полудень та її студентів. Дипломні й курсові роботи вихованців мисткині вирізняються тематичним розмаїттям, образною виразністю та свободою висловлювання, що стало можливим завдяки її авторській педагогічній методиці, в основі якої — постійна практика. Разом зі студентами Лілія Іванівна активно займалася волонтерською діяльністю: розписувала стіни у лікувальних, виховних та військових закладах, організовувала майстер-класи, брала участь у благодійних творчих проєктах.
Сліди цієї роботи можна побачити і в самому університеті. Стіни четвертого корпусу оформлено розписами студентів, роботою яких керувала Лілія Іванівна, а на хімічному факультеті донині зберігається барельєф її авторства. Ці твори щодня бачать сотні людей, які часто навіть не знають імені авторки, — і саме в цьому, можливо, найточніше означення того, чим була її праця.
Представлені на виставці витинанки та декоративні композиції засвідчують високий професіоналізм мисткині, її глибоке відчуття форми, кольору й ритму. У кожній роботі відчувається любов до України, втілена в образах, символах і архетипах Наддніпрянщини. Майстерне володіння традиційною технікою витинанки тут поєднується із сучасним художнім мисленням, що дозволило створити композиції, оригінальні за виразністю форм і своєрідністю кольорової гами.
Черкаська художниця та мистецтвознавиця Неоніла Недосєко розповідає: «Кафедра образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва мала високофахового викладача декоративно-прикладного мистецтва в жанрі витинанки. Лілія Іванівна віртуозно володіла цією технікою і вміла навчити студентів, прищепити зацікавленість до цього предмета. У результаті в наших фондах збереглися оригінальні творчі витинанки — дипломні, курсові. Вони відзначаються нестандартною тематикою і вишуканою пластичністю, характерною для витинанки, а також цікаві за кольором, багатоколірні».
Світ Лілії Полудень і сьогодні залишається з нами. Її ім’я вписане не лише в історію кафедри, а й в історію формування мистецького середовища Черкаського регіону.
Спільнота університету, колеги та друзі з вдячністю зберігають пам’ять про Лілію Іванівну, її мистецький спадок, професійну відданість і той вогонь натхнення, який вона передала своїм студентам, залишивши їм найцінніше — любов до мистецтва.
