Студенти кафедри допомогли з проведенням майстер-класу з писанкарства у Музеї рушника
9 квітня у Музеї рушника Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького відбувся майстер-клас з писанкарства, організований викладачем Ярмоленко Наталією Миколаївною в межах дисципліни «Українська міфологія». У підготовці та проведенні заходу активну роль взяли студентки третього курсу кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва: Дарина Василик виступила куратором майстер-класу, придбала барвники та допомогала з процесом розпису, а Євгенія Пецух підготувала афішу заходу. Їхні однокурсники — Анна Горущенко, Лілія Олексієнко, Назар Щербатюк, Ксенія Гук, Олександр Панченко та Олена Скляренко працювали з учасниками безпосередньо під час заходу, допомагаючи освоювати техніку розпису.
Захід відбувся в межах міжгалузевої вибіркової дисципліни «Українська міфологія» під керівництвом Наталії Миколаївни Ярмоленко — професорки кафедри української літератури та компаративістики ННІ української філології та соціальних комунікацій і директорки Музею рушника. Створення писанки є обов’язковою підсумковою роботою для всіх студентів курсу, а бажаючі мали змогу долучитися до організації майстер-класу — і чимало з них скористалися цією можливістю, перетворившись із глядачів на справжніх учасників процесу. Загалом до заходу долучилися близько 40 студентів різних спеціальностей університету.
Писанкарство — одне з найдавніших і найсакральніших мистецтв України. Задовго до прийняття християнства розписане яйце було символом сонця, відродження та захисту — його дарували на знак добра, здоров’я й родинного благополуччя. З часом дохристиянська символіка переплелася з новими образами, але глибинний зміст лишився: писанка — це не прикраса, а послання, закодоване в лініях, знаках і кольорах.
Кожен елемент орнаменту несе власне значення. Безкінечник уособлює вічність і плин часу. Восьмипроменева зірка — символ сонця й космічного ладу. Хвилясті лінії — воду й родючість. Рослинні мотиви — зв’язок із землею й природним циклом. Колір також промовляє: червоний — життя і любов, чорний — вшанування предків, жовтий — достаток, зелений — весняне оновлення. Майстриня, розписуючи яйце, не просто творила красу — вона промовляла мовою прадавніх символів.
Сьогодні писанкарство визнане елементом нематеріальної культурної спадщини України і є важливим маркером національної ідентичності — особливо в час, коли збереження культури набуває особливого змісту.
Упродовж двох годин учасники опановували техніку воскового розпису за допомогою писачка, вчилися будувати композицію й добирати символи. За відгуками учасників, захід вийшов живим і справді захопливим.
Особливо важливо, що в центрі заходу були саме студенти — не запрошені майстри, не викладачі, а ті, хто ще сам навчається. Це свідчить про рівень, якого вони вже досягли: готовність передавати знання іншим — впевнено, змістовно, на широку аудиторію. Для майбутніх педагогів і художників це надзвичайно цінний досвід: уміння організувати процес, пояснити, зацікавити, надихнути. Саме так і формується фахівець — не лише через засвоєння знань, а через їх живу передачу.
За підсумками події досягнуто домовленості про подальшу співпрацю: майстер-класи з писанкарства планується проводити регулярно.
