Навігація

Реставрація як турбота про життя твору: магістранти ОДПМ зустрілися з художницею-реставраторкою Ксенією Клименко

Новини · · 2 хв читання

Галерейно-виставкова практика студентів кафедри ОДПМ триває. У Черкаському обласному художньому музеї студенти першого курсу магістратури поспілкувалися з Ксенією Клименко, досвідченою художницею-реставраторкою.

Ксенія Вікторівна походить зі знаної черкаської мистецької родини. Її батько, відомий живописець і графік, заслужений діяч мистецтв України Віктор Клименко, багато років працював на кафедрі ОДПМ. Мати, мистецтвознавиця Ніна Клименко, заснувала Черкаський обласний художній музей і стала його першою директоркою. Сама Ксенія Клименко закінчила Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури, а з 1999 року працює художницею-реставраторкою в Черкаському обласному художньому музеї.

Під час зустрічі обговорили відмінності між регіональними школами реставрації, зокрема київською та львівською. За словами Ксенії Клименко, кожен майстер поступово формує власний метод роботи, спираючись на досвід, знання та особливості конкретного твору. У власній практиці вона надає перевагу перевіреним часом матеріалам. Водночас вибір засобів завжди залежить від стану твору, властивостей фарбового шару та результатів попередніх проб.

Одним із найважливіших принципів реставрації Ксенія Вікторівна назвала максимальну зворотність втручання. Вона дає змогу наступним поколінням реставраторів продовжувати роботу над збереженням твору, не руйнуючи результатів попередніх втручань.

Реставрація — це не лише практична робота з матеріалами. У музейній практиці втручання в експонат починається з погодження заявки Науковою радою, а кожен етап роботи супроводжується детальним веденням реставраційної документації. Допомоги фахівця потребують не лише твори з очевидними механічними пошкодженнями. Перепади температури й вологості, неналежне освітлення та інші умови зберігання поступово впливають навіть на відносно нові полотна. Тому важливими складниками музейної роботи є регулярний огляд і профілактична консервація.

Окрему увагу приділили тому, як час змінює мистецькі твори: чому пігменти втрачають насиченість, як на живопис впливає освітлення та чому лакове покриття з роками може жовтіти й тьмяніти.

Робота реставратора часто виходить за межі музейної майстерні й пов’язана з етичними та практичними питаннями. Обговорюючи співпрацю з приватними колекціонерами, Ксенія Клименко наголосила на важливості попереднього узгодження всіх умов. В одних випадках замовник потребує лише консервації, яка стабілізує стан твору, збереже його автентичність і подовжить термін існування. В інших він очікує, що картина після реставрації матиме вигляд нової. Саме тут особливо важливо відчувати професійну межу: допомогти твору не втратити оригінальність і водночас зберегти авторський задум.

Зустріч стала для магістрантів цінною нагодою краще зрозуміти складність реставраційного процесу. Реставратор — це не просто майстер, який повертає картині первісний вигляд, а передусім фахівець, який дбає про продовження її фізичного існування у просторі культури пам’яті.

Сподобався матеріал?

Поділіться з колегами та друзями

Дивіться також

Усі новини →

Анонс: Виставка з нагоди ювілею Афоніна Віктора Андрійовича

Студентський майстер-клас з витинанки

Каліграфія пером та кола пеном — у день відкритих дверей