«Етера». Перша персональна виставка Руслани Бачуріної

2 квітня 2026 року в Черкаській обласній бібліотеці для юнацтва імені Василя Симоненка відбулося відкриття першої персональної виставки Руслани Олександрівни Бачуріної — випускниці нашої кафедри, а нині викладачки образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва ЧНУ імені Богдана Хмельницького.

Відкриття розпочалося з вітального слова завідувачки відділу мистецтв Марини Михайлівни Чеперис. Вона нагадала, що виставка «Етера» реалізована в рамках бібліотечного проєкту «Молодь змінює світ», який об’єднує молодих художників, що представляють свої роботи в стінах бібліотеки.

У своїх творах декоративного живопису Руслана Бачуріна досліджує межу між матерією і простором, між відчутним і невловимим. Назва виставки апелює до давнього поняття ефіру — першоелементу, що пронизує все суще і в античній міфології уособлює верхній шар повітря, де мешкають боги. Така назва задає особливий камертон для діалогу між глядачем і полотном.

Марина Михайлівна також зазначила, що ці роботи — як подих весни: це не просто кілька картин, а художній простір, де кожне полотно є внутрішнім пошуком. У розмові з художницею з’ясувалося, що центральний колір виставки — синій та блакитний у різних відтінках.

Народний художник України Іван Іванович Бондар наголосив: перший крок у мистецтві завжди відповідальний і сповнений невизначеності, якою не можна керувати — лише з роками приходить досвід. Він відзначив особливу музикальність робіт Руслани: пізнання світу на її полотнах наповнене гармонією. Добрим знаком Іван Бондар вважає і те, що художниця вже передає цю гармонію своїм студентам — а отже, творчий початок є по-справжньому гарним. Напуттям від майстра стали прості й теплі слова: «Баришня, щасливої вам дороги».

Теплі слова пролунали і від колег-митців. Віктор Снісаренко — живописець, архітектор, член Спілки художників України і випускник нашої кафедри — поділився враженнями як митець. Він відзначив виразну колористику робіт і потенціал декоративного поєднання: кольорові рішення Руслани свідчать про розвинене художнє чуття і прагнення виходити за межі усталеного. На його думку, роботи тяжіють до модерністських пошуків — і це не випадковий збіг, а свідомий рух. Найголовніше, що підкреслив Віктор Снісаренко: у виставці відчувається субʼєктна позиція художниці — власний авторський погляд, а не наслідування чужих зразків. Саме це, на його переконання, і є запорукою справжнього творчого розвитку.

Своїми враженнями поділилися і студенти 3 курсу — Євгенія Пецух та Назар Щербатюк. Вони подякували Руслані Олександрівні за особливий педагогічний підхід: викладачка не придушує, а спрямовує — дає змогу шукати власний шлях, а не навʼязує готові відповіді. Саме таке ставлення, за словами студентів, створює середовище, в якому справді можна зростати. Євгенія та Назар висловили щиру вдячність і побажали Руслані не зупинятися — продовжувати і як художниця, і як педагог, адже обидві ці ролі в ній органічно поєднуються.

Завершила урочистість молода талановита співачка Дарина Марченко, яка виконала «Синю пісню» — і цей вибір виявився напрочуд влучним: синій колір об’єднав і роботи на стінах, і слова, і настрій вечора.

Окрема деталь але дуже чуттєва: відкриття збіглося з днем народження батька художниці — і це надало події ще більшої теплоти. Присутність батьків, друзів, колег і студентів сповнила вечір тією щирістю, яка буває лише тоді, коли свято справжнє.

На завершення директор бібліотеки Федір Іванович Пилипенко поділився власними враженнями від виставки. Він зізнався: споглядаючи роботи, відчув, як у ньому народжуються перші рядки вірша. Мабуть, найкраще свідчення того, що мистецтво Руслани Бачуріної справді зачіпає щось глибоке.

Вітаємо Руслану Олександрівну з цим важливим кроком і бажаємо щасливої творчої дороги!

Більше фото за покликанням!