Викладач кафедри Іван Фізер відкрив свою майстерню для створення адаптивного посуду для військових
Художник Іван Фізер, викладач кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, долучився до важливої волонтерської ініціативи: у його майстерні черкаські майстрині виготовляють адаптивні тарілки для військовослужбовців з обмеженою рухливістю рук. Про це повідомило Суспільне Черкаси.
Проєкт ініціювала черкаська волонтерка Марія Гвасалія. Технологію виготовлення вона переймала у українських майстрів і консультувалася з фахівцями реабілітаційних центрів, які спеціалізуються на відновленні військових. Зараз завершується перша партія посуду — тарілки глазурують і випікають. Усі вісім виробів першої серії передадуть захисникам безоплатно.
Іван Фізер не лише надав простір для роботи, а й забезпечив фахову підтримку у виборі матеріалів. За його словами, тарілки виготовляють зі скульптурної глини Ешен-2 з фракцією 1 мм — матеріалу, безпечного для контакту з їжею і придатного для повсякденного використання.
Адаптивний посуд має спеціальну конструкцію, розроблену спільно з ерготерапевтами. Тарілка має асиметричний профіль: з одного боку борт майже відсутній — щоб зручно підхоплювати їжу, з іншого — він значно вищий, щоб їжа не зсувалася. Всередині хаотично, але продумано розташовані штифти-фіксатори, які допомагають утримувати або притискати їжу. Нижня поверхня не ковзає та фіксується на столі. Яскраве глазурне покриття робить посуд зручним і для людей зі слабким зором — адже тарілки призначені не лише для ветеранів з ампутаціями, а й для тих, хто втратив зір або має інші порушення моторики.
Учасниця ініціативи Марина Мельник розповіла, що найскладнішим було правильно закріпити внутрішні фіксатори: їх потрібно було прикріпити так, щоб вони трималися надійно, а всі частини тарілки при цьому залишалися гладкими і безпечними.
Паралельно в черкаському реабілітаційному центрі проходить відновлення Олександр Гарап’як — військовослужбовець, який втратив пальці внаслідок обмороження після п’яти діб у блідажі. Він відпрацьовує навички самостійного харчування за допомогою адаптивної ложки.
Ерготерапевтка Наталія Березняк, яка веде його реабілітацію, підтвердила: після протезування Олександру все одно знадобиться адаптивний посуд. «Ніколи не потрібно здаватися, треба йти вперед», — каже сам захисник.
Участь Івана Фізера в цьому проєкті — красномовне свідчення того, що мистецька майстерність і фахова підготовка виходять за межі навчальних аудиторій і стають відповіддю на конкретні суспільні виклики. Кераміка тут — не лише форма і естетика, а точна інженерна задача: вибір матеріалу, безпечного для харчування, технологія формування, конструктивні рішення, які реально полегшують життя людини після поранення.
Це також важливий приклад для студентів кафедри: декоративно-прикладне мистецтво може і повинно бути функціональним, соціально значущим і причетним до часу, в якому ми живемо. Художник Іван Фізер продовжує творчу справу свого батька — народного художника України Івана Фізера — і доводить, що майстерня художника може бути місцем не лише творчості, а й реальної допомоги тим, хто її потребує сьогодні.
За метеріалами Суспільне.Черкаси «Посуд для поранених військових: у Черкасах виготовляють адаптивні тарілки»
